Недалеко від Чорткова, на околиці села Залісся, над каньйоном потічка Млиночки
біліють вкриті молодими акаціями гіпсові кручі Скалки висотою 325 метрів над
рівнем моря, у надрах яких заховалася лабіринтова печера Млинки, четверта
за величиною на Поділлі і п'ята у нашій країні.
Відкриття печери було випадковим. Місцеві жителі, добуваючи гіпс, несподівано
для себе прорубали вхід до підземної порожнини. Коли вони врубалися у товщу
масиву, побачили, що вглиб ідуть щілини, розколини, по яких можна проникнути
під землю. Перше письмове повідомлення про печеру Млинки подав учитель С.
Біль із сусіднього села Угриня. Із своїми вихованцями він пройшов по ній кілька
сотень метрів, про що й розповів у районній газеті в 1960 році.
Того ж року дослідження Млинків розпочали тернопільські спелеологи. Два роки
тривав пошук у підземному лабіринті, де ще не ступала нога людини. Було складено
план печери, зроблено її детальний опис, здійснено ряд спостережень над мікрокліматом
підземелля, його фауною. У 1962 році загальна довжина дослідженої частини
Млинків становила 9750 метрів. Майже десять кілометрів таємниць та несподіванок.
Кожен крок по печері був водночас і нелегкою працею, і приємним сюрпризом,
бо немає кращої винагороди для дослідника, ніж відкриття нового, небаченого.
У березні 1966 року в млинківських підземеллях знову залунали голоси — сюди
прибули учасники п'ятнадцятої експедиції тернопільських спелеологів. І ось
нове відкриття: спелеогрупа Б. Максимова, подолавши майже непрохідні завали,
які потім були названі Бар'єром Невідомості, проникла у нове велике відгалуження
Еврика — північний район Млинків з високими, просторими залами Величним, Летючої
Миші, Спелеологів, які «зав'язані» в один лабіринтовий вузол і замикаються
тупиковими ходами Троянда Вітрів, Телевізор та Північне Крило.
А восени того ж року спелеогрупи В. Апостолюка, В. Старичкова, Я. Семенців,
Л. Казирід пройшли через тіснини ходів Адамові Ребра в незнаний доти лабіринт
Шукачів.
Небезпечні обвальні ходи і важкодоступні лази ведуть до цієї частини Млинків,
крайнього західного району лабіринту.
Будова обох нововідкритих ділянок лабіринту така ж, як і дослідженої частини
печери. Похмурі, захаращені кам'яними завалами ділянки чергуються з багатометровими
вузькими тріщинами, просторими залами, низькими і незручними для пересування
коридорами (особливо у західному районі лабіринту). Стіни подекуди поцятковані
прозорими кристалами або прикрашені барвистими прошарками гіпсів різних відтінків.
Трапляються невеликі сталактитові натеки, вкраплення пластинчастих гіпсів,
зростки кристалів. Ходи закінчуються вузькими непрохідними щілинами, завалами
або суглинковими насипами. Загальна довжина печери Млинки досягла тоді 14
130 метрів, і тривалий час лабіринт вважався пройденим до кінця.
Кілька років тому спелеологи клубу «Поділля» вирішили продовжити розвідку
Млинків. Вона виявилася плідною, і на карту печери було нанесено чимало нових
ходів. Довжина лабіринту зросла до 17 кілометрів. Можна сподіватися, що ця
цифра не остаточна.
Печера Млинки — один з найпопулярніших спелеотуристських об'єктів на Тернопіллі.
Екскурсійний маршрут по її лабіринту щороку проходять численні спортивно-туристські
групи, тут відбуваються обласні та республіканські змагання з орієнтування
під землею та спелеотопозйомки, навчально-тренувальні заняття спелеотуристів.
Екскурсійний маршрут не розрахований на масових відвідувачів. Тому спелеологам
його можна здійснити лише з дозволу контрольно-рятувальної служби обласної
ради по туризму і екскурсіях, а для груп, які не мають спеціальної спелеотуристської
підготовки,— за допомогою інструкторів-провідників тернопільського спелеоклубу
«Поділля» чи його філіалу в м. Чорткові.
Подорожувати по Млинках можна туристам добре фізично підготовленим і при наявності
відповідного спорядження — захисної каски, засобів освітлення з розрахунку
на 3—6 годин перебування під землею, міцного і зручного одягу (найкраще —
робочий комбінезон) та гумового взуття.
Добратись до печери можна рейсовими автобусами з Тернополя або Чорткова до
села Шманьківчиків чи поїздом Тернопіль—Іване-Пусте до зупинки Залісся, звідки
до Млинків близько години ходьби.
Власним транспортом зручно доїхати до магазину в селі Залісся (колишній хутір
Млинки), від якого до печери близько 300 метрів.
Подорож у лабіринт Млинків починається у Вхідному залі, що простягнувся майже
на 60 метрів. Тут панує